Всім тим, для кого немає війни
Ти розкажи як важко тобі жити. Помади в тон ніяк ти не знайдеш.
І твій бойфренд так рідко носить квіти. І плаття хочеться. Новісіньке…Авжеш
Ти розкажи як сумно разом з другом, весь вечір пити пиво чи вино.
І сумувати. Сумувати тихо. Чомусь не хочеться прогулянок, кіно…
Ти розкажи як важко їсти суші. І як непросто піцу день при дні.
І целюліт направду так замучив…. А манікюр? А вії? А «критичні» дні?
Ти розкажи, красунечко безмозка, усе це тим, хто третій рік в війні.
А ще тій матері, яка втрача дитину. І зустрічає сина у труні.
І дівчині, яка стає вдовою, навіть не ставши жінкою як слід.
Ти розкажи це тим, хто в тяжкім бою вже втратив все. Чи тим, хто вже поліг.
Ти розкажи по правді. Глянь у очі. Ти не зроби черговий манікюр.
Віддай сто гривень хлопцям, що від ночі і зранку стережуть тебе від куль.
Бо знаєш, люба, як вони вернуться. Прийдеться їм усе це розказать.
Але… такі як ти гламурні курви…Вони, мабуть, в Росію полетять.
А чи у Штати до крутих мажорів, в яких батьки накрали тут грошей.
Які ж ви, ниці - діти інфузорій. Які ж дурні, ви пуцвіркі людей.
Вас так багато: в клубах, ресторанах, по дискотеках, радісних місцях.
Які ж ви гидкі. В вас нема любові. Солдати вас ніколи не простять.